Виставковий проєкт  художників з усієї України, які представляють роботи лише в помаранчевих відтінках, по­ліпшує настрій відвідувачів культурного центру Union впродовж місяця. Минулої осені частина проєкту вже демонструвалася в одеському арт-просторі «Діалоги», а загалом вона мандрує сімома містами країни. Без правил, без меж, у різних жанрах та техніках, з цікавими підтекстами, але в єдиному рит­мі створювалися роботи. Приємним бонусом стала безкоштовна сувенірна продукція від кожного художника для кожного гостя.

П’ятеро смі­лив­ців із Вінниці, Києва, Одеси та Северодонецьку дотрималися помаранчевого дрескоду, а публіка теж підтримала, таке личить усім.

— Помаранчевий — це не просто колір, — каже Данило Скляров. — Це подих сонця на шкірі прохолодного осіннього ранку. Це вогонь, що горить не для того, щоб знищити. Помаранчевий не кричить, як червоний, і не мовчить, як жовтий. Він говорить голосом життєвої енергії, натхнення, свободи й тепла. Це колір того, хто вже втратив і тому цінує. Колір зрілої душі, яка знає ціну радості, бо бачила смуток.

— Не особливий, але обраний, — характеризує помаранчевий колір киянка Вал Яку (для друзів Валерія). — Тільки тоді, коли втрачаєш право вибору, починаєш розуміти його істинний сенс. Все, що тут зараз відбувається, — наслідок незліченної кількості виборів, більшість з яких навіть не були пов’язані між собою, але призвели до спільного результату. І зараз я обираю просто мовчки споглядати захід сонця. Не тому, що сонце помаранчеве, а тому, що цей захід може стати останнім у моєму житті.

Валерія у змішаній техніці створює образи вершників Апокаліпсису, проникливі роботи «Голод» та «Вій­­на» водночас бентежать та милують око.

— Це межа між ніжністю та небезпекою, між життям та руйнацією, — доповнює одеситка Вікторія Кравченко (творчий псевдонім Інтегралія). — Цей колір для мене характеризує зміни. Я бачу в цьому кольорі рух. Він нагадує мені, що енергія – це сила, яка може творити або знищувати. Все залежить від того, як її скеровувати. Так і помаранчевий: він може бути як внутрішнім джерелом тепла, яке гріє і дає надію, так і вогнем, що змінює назавжди, залишаючи лише попіл минулого і створюючи майбутнє.

«Кольором сек­су з життям» називає помаранчевий Іван Сливка, дипломований відеооператор, талановитий музикант і живописець. Себе він бачить в образі яскравого метелика, який летить на світло.

— Мій помаранчевий — це вибір, усвідомлений і водночас неочікуваний, — зізнається куратор проєкту, молодий митець  Олексій Комарницький. — Стадія прийняття себе у сонячній системі, бачення крізь призму дитячої свідомості, що поступово витікає у доросле формування. Це пульс свободи, дихання душі, тепло, що лікує.

А ще Олексій нагадує, що це колір довіри у маркетологів нарівні із зеленим, в одягу встановлює нескінченне літо навіть взимку. І, так, Помаранчева революція, яку він спостерігав у дитинстві перед телевізором разом із батьками, теж вплинула на позитивне сприйняття кольору.