Виставка під такою назвою відкрилася в галереї ArtOdessа в Літньому театрі Міського саду. Глядачі вже звикли до абстрактного живопису Ігоря Варєшкіна, проте тут він знову повертається до фігуративних рішень, до правдивих розповідей про таємничі старі будинки Одеси, не надто показні, не багатоповерхові, не обтяжені декором. Але скільки подій вони бачили, найстаріші будівлі, що служили прихистком поколінням містян…

— Сам автор визначає свою концепцію як спробу передати «геній місця» — невидиму сутність міста. Для нього Одеса — це не лише архітектура чи краєвид, а живий організм, у якому кожен фасад має свій характер і біографію. Художник створює не документальні «види», а внутрішній портрет міста — як стан, відчуття і простір, що формує людину. Виставка буде цікавою всім, хто прагне побачити Одесу поза туристичними штампами — як глибокий, багатовимірний образ, сповнений пам’яті та сенсів, — каже галеристка Катерина Піменова.

— Одеса для мене постає як палімпсест: місто, в якому кожен новий шар не стирає попередній, а лише частково його приховує, дозволяючи минулому проступати крізь сьогоденне, — наголошує автор. — Це погляд на місто ніби крізь вікно в потойбіччя, де реальність межує з пам’яттю, а архітектура стає метафорою людської присутності.