Днями 80-річний ювілей відзначив друг і автор «Вечірньої Одеси» з міста Балта, талановитий поет, журналіст, перекладач, член Національних спілок письменників і журналістів України Михайло Гершкович.
У цієї людини регалій насправді більше, ніж ми назвали, і в ювілейну дату можна и треба говорити і про інші. Михайло — газетяр з великим редакторським досвідом, очільник Балтського літературного об’єднання, неодноразовий лауреат Всеукраїнського конкурсу «Українська мова — мова єднання» та багатьох літературних конкурсів.
Вірші нашого знаного земляка добре знайомі читачам «Вечірньої Одеси», бо вони доволі часто публікувалися в нашому літературно-публіцистичному додатку «192 сходинки». Пам’ятаєте , які чудові сонети надсилав нам Михайло Гершкович, а яка щемлива його збірка «Не про війну» — одна з десятків книг творчого доробку ювіляра.
Ми вітаємо нашого колегу і друга зі значною датою, зичимо здоров’я, наснаги і сподіваємось взяти до рук нові книжки Михайла.
Вітаємо поета, тому нагадуємо один із його віршів.
Я вдячний долі, що дала мені
Свічки тополь і кетяги калини
Й моя держава — рідна Україна,
Як з нею я, зі мною день при дні.
Вона зазнала стільки у борні
За волю, незалежність й терпить нині,
В наш час тривожний, швидкозмінний,
Й своїми болями болить мені.
Під тягарем тривог я все ж щасливий
Любов’ю до стражденної землі,
І Кобзарем, і хлібом на столі,
І вже які б в житті не впали зливи,
Я вірю у прийдешніх літ красу
Й цю віру до могили пронесу.
