30 листопада 2025 року не стало Юрія Олександровича Погорілого — судді у відставці, людини, яка майже чотири десятиліття свого життя присвятила служінню правосуддю, закону та державі.
Народився Юрій Олександрович 16 травня 1948 року у місті Дніпропетровськ. У 1976 році він закінчив Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова та отримав кваліфікацію юриста — фаху, якому залишався вірним упродовж усього професійного життя.
Свою юридичну діяльність Юрій Олександрович розпочав у квітні 1976 року, коли був призначений народним суддею Великомихайлівського районного народного суду Одеської області. Згодом продовжив роботу в Овідіопольському районному суді, де у 1983–1986 роках очолював установу як голова суду.
У 1986 році розпочав тривалий та значущий період суддівської діяльності в Одеському обласному суді, який із часом набув статусу апеляційного суду. Саме тут він здійснював правосуддя до виходу у відставку у липні 2013 року, присвятивши судовій службі понад 37 років.
Колеги пам’ятають Юрія Олександровича як людину виважену, стриману, послідовну у професійних рішеннях. Йому були притаманні високі стандарти суддівської етики, повага до людей та незмінне прагнення зберігати об’єктивність навіть у найскладніших процесуальних обставинах.
Особистість Юрія Олександровича вирізняли чесність, людяність та справжня професійна гідність. Його шанували молоді судді, які зверталися до нього за порадою, і досвідчені колеги, для яких він був прикладом стійкості та суддівської честі.
Смерть Юрія Олександровича — це втрата для суддівської спільноти, юридичної професії та всіх, хто мав честь знати його особисто чи працювати поруч.
Пам’ять про нього залишиться у рішеннях, у досвіді, переданому іншим, у спогадах, які збережуть його характер, мудрість та людяність.
Колектив Одеського апеляційного суду висловлює глибоку повагу до професійного шляху Юрія Олександровича та з вдячністю згадує його внесок у розвиток судової системи регіону. Його досвід, принциповість та відповідальність стали частиною історії суду, а приклад служіння закону — орієнтиром для майбутніх поколінь суддів.
Вічна пам’ять.
