Таку назву має нова книжка українського поета Михайла Гершковича. Так, в ній ані слова про війну, лише вірші про кохання. Поетична добірка — до вашої уваги.

* * *

Ранок знову не обманить —
Стане трішечки світлішим,
Й затуманений серпанок
Розчиниться якпошвидше.

Вечір — то вже інший фактор,
Треба в нім своє зазначить,
Щось своє приємним фактом
Хочу в кожнім дні побачить.

Аби серце так чекало
Дні прийдешні з хвилюванням —
Як в дитинстві, зустрічало
Їх з відкритим здивуванням.

* * *

Вже мрія спогадом зійде
Про юність — близьку і далеку,
Весна минула — й знов прийде
Й здивує юних щастям легким.

Та з віком біль чужий
чутливіш,
Тепліш печаль, облич дівочих врода,
Й ця до життя любов щаслива —
За радість юних щира
нагорода.

Білі хризантеми
Відходить осінь. Хризантеми
Кивають ніжно їй услід
Й пробуджують в чуттях —
антенах
Неясний і мрійливий світ.

Їх білизна — землі вітання,
Тепліш біліючих снігів,
Немовби зірки на світанні,
Як знаки осені слідів.

Краса, хоч пізно, —
для коханих,
Чекає в склянці на столі ,
В тривожнім серці
невблаганно
Холодить спогад — наче лід.

* * *

Як ти тут опинилась,
Вразивши нараз?
Щось так дивно сказала
І блимнула віями.
І здалось, що приснилась,
Бо ж я бачив лиш раз…
Я не вірив, збагнувши,
Шо кохати ще вмію я.

Ось і все.
Хай живе в серці
тепла журба,
Хай довкола весна
Нам чуття освіжає,
Хай любов, мов троянда,
В душі розквіта,
Хай щасливих вона
Від журби зберігає.