У День турецької кави журналістів нашої газети запросив на частування Генеральний консул Турецької Республіки пан Мухіттін Челік. І ось чому нас там навчили.

Характерний спосіб приготування та подачі кави сформувався завдяки спеці-альному посуду — джезве («турці») та фінджану («чашці для кави»). Для справжнього смаку необхід-но використостовувати свіжозмелені зерна.

Покладіть чайну ложку меленої кави в суху, чисту турку. Додайте бажану кількість цукру:

— без цукру — цукор не додається;
— малосолодка — 1 кубик цукру (2-3 г);
— середньо солодка — 1,5 кубика цукру (3-4,5 г);
— дуже солодка — 2 кубики цукру (4-6г).

Налийте в турку одну кавову чашку води кімнатної температури. Добре перемішайте перед тим, як поставити на вогонь.

Після встановлення турки на вогонь каву вже не перемішують. Варіть на малому вогні приблизно 3 хвилини.

Коли кава вперше підніметься (близько 80°С), зніміть її з вогню перед тим, як вона досягла країв, і розлийте пінку по чашках. Поставте турку знову на вогонь.

Коли кава підніметься вдруге (приблизно 900С) зніміть її до закипання. Дайте кілька секунд настоятися.

Подавайте з водою й шматочком лукуму.

Воду традицій-но п’ють перед кавою, щоб очистити смакові рецептори.

«Що судилося, те й покаже моя кава!»

Ворожіння на кавовій гущі, або тасеографія , це мистецтво «читання» візерунків, що залишаються на дні чашки та блюдця.

Його мета — передати добрі новини, надихнути та подарувати надію на майбутнє.

Основою є інтерпретація загального образу, а не окремих символів, проте найпоширеніші з них такі:

» подвійна лінія — подорож;
» риба — удача;
» пташка — добра звістка;
» око — зурочення:
» павич — гроші;
» морський коник — велике везіння.