Багато хто з театралів подумав, що прем’єра вистави «Емігранти» за мотивами однойменної п’єси Славомира Мрожека є оновленням постановки п’ятирічної давнини. Аж ні, це зовсім нове прочитання цього популярного тексту новою командою. Тепер у просторі, що знаходиться під сценою Одеського академічного музично-драматичного театру імені Василя Василька, режисер Наталя Афанасьєва пропонує нашій увазі «розконсервовану комедію з присмаком сатири».

Дует заслужених артистів Ігоря Геращенка та Олександра Ярошенка вражає. Двоє емігрантів, які вимушені мешкати в одному підвалі та харчуватися консервами, варті одне одного. Старший та інтелігентніший, попри начитаність, має безліч дивацтв, серед котрих носіння шапочки з фольги не найбезглуздіше. Полемізуючи із сусідом, він може хвацько скочити з місця й почати витанцьовувати фламенко, ефектні жести підкреслюють та посилюють кожний постулат. А сусід, молодший та без претензії на інтелігентність, радіє позбавленим смаку краваткам та єдиним черевикам («Оці-о», — гордовито вказує він на них роззутою ногою у брудній білій шкарпетці). Може по-дитячому мило шахраювати, коли цупить у старого «диванного апостола» цигарки, і так само ображатися, висипаючи їх на спільний стіл з усіх схованок. Але варто трохи перебрати зі спиртним (у новорічну ніч таке трапляється найчастіше), і з нашого люмпена лізе по-спражньому страшна потвора…

Очікувано перемогу отримує літній маніпулятор, та щасливішим від того не стає. Сценограф Юрій Ларіонов та художниця з костюмів Христина Корабельникова створили матеріальне середовище, яке можна ототожнити як із 1973 роком, коли драматург писав свою п’єсу, так і з сьогоденням, коли ми дивимося виставу «васильківців» «Емігранти».