Серед виставок, які відкрилися у нашому місті до Дня Святого Валентина, експозиція молодої української мисткині Соні Морозюк виявилася особливою. «Катарсис кохання» в галереї ArtOdessa в Міському саду виник спонтанно як виставковий проєкт, авторка ж працювала над картинами та скульптурами близько трьох місяців. На перший погляд це звичайна варіація на тему сердечок та «валентинок», але не варто поспішати з висновками.

Що, як прагнення любові притлумлює всі інші бажання та міркування? Тоді серце стає вагомішим за людину і потрібен візок, аби пересуватися разом із ним… Мистецтвознавці радять шукати в мазках, літерах та сполученнях кольорів занурення у візуальний лабіринт, де глядач може насолодитися свободою творчості, відкриваючи нові сенси та враження, що раніше здавалися далекими та невловимими для сприйняття.

Миром правлять чоловіки, а жінки невтомно шукають кохання, і не якогось там нещасного, а такого, яке приносить катарсис, що є відчуттям очищення або полегшення, піднесення чи захвату.

Соня народилась у Харкові в 1998 році, закінчила Харківську академію дизайну та мистецтв (промисловий дизайн), пише унікальні картини й співпрацює з українськими брендами. Модна й успішна, вона зараз показує себе як сердечну — кількість зображених сердечок тут переростає в нову якість.

«Моя творчість зрозуміла кожному, — так характеризує свій метод молода мисткиня. — Емоція полотна, настрій та закладені почуття — колір. Сенс картини — напис. Для всіх написані однакові літери, але кожен трактує їх по-різному, думаючи про різних людей та досвід. Краса у простоті. Завжди. В людях, природі, у живопису. Глядача краса може спонукати пірнути у глибину осмислення. Пірнати чи ні — його вибір. А мій — творити щодня так, як я відчуваю себе і хочу для себе».