Усе творче життя Бориса Андрійовича Нечерди (1939— 1998) пов’язане з Одесою, його посмертна «Остання книга» відзначена Національною премією імені Тараса Шевченка. Ліга українських меценатів та редколегія журналу «Київ» щороку у липні присуджують премію імені Б. Нечерди: за пошук нової поетичної мови, самобутні художні відкриття та утвердження нових напрямків в національній поезії.

Лауреатом Нечердинської премії 2015 року став Олександр Косенко — за другу книгу поезій «Гартування води», яка побачила світ у київському видавництві «Український пріорітет». Подаємо вірш, яким відкривається ця збірка.

Апостроф

Пам’яте
Я твій апостроф
І губи твої
Ніжно торкаються
Мого невагомого тіла
Крапля роси на долоні
Мене натремтіла
Щоб розділити
минуле з майбутнім

. . . . . . . . . .

В зіниці змії
Я розчинився
Як чорні слова ворожби
Губляться в темряві ночі
Щоб горя надбати
Я не для того в тобі
Щоб навідліг рубати
Я лиш пір’їна кохань
Туркотять голуби
Ніжно співають відлиги
Ридають дощі
Синь весняна обживає
Небес верхокрилля
Пам’яте
Я твій апостроф
Як хвиля на штилі
Виснуть вітри на вітрилі

. . . . . . . . . .

Холонуть борщі
Проза
Романтика вмерла
Снопи хризантем
Холод віщують
На злім токовищі базару
Я лиш апостроф
Забутого шалу примара
Капища пам’яті
Ваш
Безофірний тотем