За гуманізм, за демократію, за громадянську та національну згоду!
||||
Газету створено Борисом Федоровичем Дерев'янком 1 липня 1973 року
||||
Громадсько-політична газета
RSS

Культура

Дебют

№31 (9162) // 02 марта 2010 г.
ВПЕРШЕ ЖИВУ — так називається поетична збірка Сергія Мефодовського

«Вперше живу» — так називається поетична збірка Сергія Мефодовського. Автор збірки закінчив філологічний факультет Одеського університету, нині — учитель-словесник в Ульянівській школі Миколаївського району. Вірші друкував у газетах, журналах, колективних збірниках...

* * *

Знову снилися рідні краї:
Мила серцю мала Батьківщина.
Скільки житиму, завжди її
Пам’ятатиму пам’яттю сина.
Проминуло немало років.
Мудрим стало моє покоління.
Та обличчя моїх земляків —
Наче дзеркало мого сумління.
Я ніколи не зраджував вас,
Не зганьбив ані словом, ні ділом.
Так було.
Так і є.
І так буде в той час,
Як душа розпрощається з тілом.
Повернеться вона до батьківських могил,
Щоб ніколи вже не розлучатись.
І стоятиме, доки їй вистачить сил,
На сторожі.
На варті.
На чатах.

Триптих

1

Про душу — бездушні,
Про Бога — безбожні,
Про честь — дворушні,
Про гідність — бомжі.
Про цноту — повії,
Про милість — убивці,
Про сором — злодії,
Про совість — злостивці
Кричать — ґелґочуть.
...Знають, що хочуть.

2

Кожної миті,
Днини кожної
Руки помиті,
Вуста неложні.
Думки про долю
Стрімкі, одверті,
Щемкі до болю,
Близькі до смерті.
І людські вії —
Суцільні зонтики.
Які — святії?
Які — подонки?

3

Усе — на продаж?
Ні, не приємлю.
І тяжко сходжу
На грішну землю.
А там — селяни
І люди міста.
І всюди — лячно,
І всюди — тісно.
І зрада, й підлість,
Й ніщо не сутнє.
Скажіть на милість:
За цим — майбутнє?

Пам’яті І. М. Дузя

Не прийде.
Не відчинить дверей.
І не сяде за чорний рояль.
Не пройде.

Не мине.
І не вмре
Чорна туга і чорна печаль.
Не подзвонять
учені мужі

(а скільком допоміг же із них!).
І ридають-кричать стелажі
Всиротілих журналів і книг.
Несподівано так.
Не пора.
Не один ще б зустріть ювілей.
Та й роботи он скільки!
Але
Доторк смерті — як дотик пера.
Чорна стрічка
лягла на портрет.
Як змія,
що підступно куса.
Незворотна
остання путь.
Нескінченна
часу течія.
Світла пам’ять.
І світле ім’я.
Тут не треба
нічого казать,
Щоб не видати стану свого,
Просто сісти.
І помовчать,
Як людина,
Як учень його.
А годинник

спішить-поспіша
І потрібно
вставати мені.
І здригнувся:
навпроти, в вікні,
Птахом билась
об шибку душа.

* * *

Плекаю думку.
Лелію мрію:
Твоїм коханням
Себе зігрію.
Віддячу долі —
Колючій ружі.
...В пустелі-полі —
Фонтани дужі.
Криниця спраглим —
Спасіння Боже.
Ще буде радість?
Можливо.
Може.

* * *

Пробач за красиві слова,
Сказані не тобі,
Сказані не мною,
Не сказані тобі,
Не сказані мною.



Комментарии
Добавить

Добавить комментарий к статье

Ваше имя: * Электронный адрес: *
Сообщение: *

Нет комментариев
Поиск:
Новости
08/11/2023
Запрошуємо всіх передплатити наші видання на наступний рік, щоб отримувати цікаву та корисну інформацію...
16/07/2025
Одещина впевнено впроваджує «Мрію», повідомляють в Одеській ОВА...
16/07/2025
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль офіційно подав до Верховної Ради заяву про відставку...
16/07/2025
Погода в Одесі 18—23 липня
09/07/2025
З6 по 16 липня в штаб-квартирі ЮНЕСКО (Париж, Франція) Комітет всесвітньої спадщини проводить 47 сесію. Серед інших, розглядаються питання, присвячені нашому місту, зокрема звіт про стан збереження «Історичного центру Одеси»...
Все новости



Архив номеров
июль 2025:
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31


© 2004—2025 «Вечерняя Одесса»   |   Письмо в редакцию
Общественно-политическая региональная газета
Создана Борисом Федоровичем Деревянко 1 июля 1973 года
Использование материалов «Вечерней Одессы» разрешается при условии ссылки на «Вечернюю Одессу». Для Интернет-изданий обязательной является прямая, открытая для поисковых систем, гиперссылка на цитируемую статью. | 0.027