|
|
   |
Зателефонувала читачка. Представилася — Тетяна Вольська. І каже: «Мені 80 років. Я викладала у школі англійську мову. Моїм улюбленим письменником був Хемінгуей. Якось я читала у «Вечірній Одесі» вашу розповідь про те, як ви були на Кубі в будинку Хемінгуея. Можливо, у вас ще є якісь спогади про нього? Розкажіть, будь ласка».
З задоволенням. У радянські роки, коли почали виходити мої книги, я почав отримувати листи від читачів. Завжди намагався відповідати на них. Сьогодні листи не в моді. Інтернет керує спілкуванням людей. Тому так зрадів телефонному дзвінку моєї читачки, відповідаю їй через газету.
У роки моєї молодості, коли працював на суднах Чорноморського морського пароплавства, книги Хемінгуея виходили в СРСР величезними тиражами. Портрет письменника в грубому светрі з сивою борідкою та розумними, допитливими очима висів майже в кожному будинку. Книги Хемінгуея «Прощавай, зброє!», «По кому дзвонить дзвін», «Свято, яке завжди з тобою», «Старий і море», за яку письменник отримав Нобелівську премію, та багато інших творів, вчили мужності, життєвій стійкості. А головне — умінню долати життєві негаразди.
В Одеському морському музеї поряд з іншими експонатами зберігалася під склом стаття Хемінгуея із газети «Вашингтон Пост». Поруч лежав переклад російською мовою.
Хемінгуей був на Першій світовій війні, про яку написав антивоєнний роман «Прощавай, зброє!». Коли в Іспанії в 1936 році вибухнула громадянська війна між фашистським генералом Франко і законним республіканським урядом, Хемінгуей приїхав до цієї країни як кореспондент американських газет. Він і раніше бував у цій країні. Любив іспанців, написав про Іспанію кілька книг: «Фієста», «Мати чи не мати». А про громадянську війну — «По кому дзвонить дзвін».
Стаття письменника, яка зберігалася в Одеському морському музеї, була написана після відвідування ним портів Барселони і Валенсії, де вивантажувалися судна ЧМП, що прийшли з Одеси. Це відбувалося тоді, коли в Середземному морі на шляху до Іспанії франкістський крейсер «Канаріс» потопив теплохід «Комсомол» та пароплав «Благоєв» з вантажем продовольства, зброї та медикаментів, а екіпажі цих суден потрапили в полон, після чого були відправлені на острів Майорка у похмуру середньовічну в’язницю «Санта Марія». У складі екіпажу теплохода «Комсомол» був Іван Гайдаєнко. Згодом він став відомим одеським письменником і написав роман «Санта Марія».
Хемінгуей був вражений мужністю та стійкістю наших моряків. Про що і написав. На жаль, під час пожежі в морському музеї газетна сторінка зі статтею Хемінгуея згоріла…
У роки Другої світової війни, живучи на Кубі, Хемінгуей щодня виходив у море на своєму катері і дивився у потужний бінокль — чи не з’явиться десь перископ гітлерівського підводного човна. Про виявлену субмарину повідомляла по радіо американська влада. У садибі письменника під Гаваною стоїть цей катер як пам’ятник участі Хемінгуея у Другій світовій війні.
6 червня 1944 року відкрився другий фронт проти гітлерівської Німеччини. На півночі Франції, в Нормандії, почали висаджуватися американські, англійські та канадські війська. Хемінгуей був із ними. Разом із генералом де Голлем увійшов до звільненого від німців Парижа. Як писав у своїх спогадах Хемінгуей, він йшов поруч із де Голлем Єлисейськими полями свого улюбленого міста. Про Париж він написав книгу «Свято, яке завжди з тобою».
1959 року на Кубі відбулася революція. Народ острова на чолі з Фіделем Кастро вигнав ставленика американців диктатора Батисту і оголосив себе вільним від американського впливу. Фідель Кастро запросив Хемінгуея до своєї резиденції та показав прапор вільної Куби. Хемінгуей став навколішки і поцілував прапор. Цей вчинок потрапив на сторінки американських газет, реакційні кола США розпочали цькування письменника. В американських видавництвах почали розсипати набори книжок. Але книжки Хемінгуея величезними тиражами виходили у Радянському Союзі.
Я назвав цю статтю «Слідами Хемінгуея». Так от, не пам’ятаю, в якому році, працюючи на теплоході «Аркадій Гайдар», я був у Африці, в Кенії, порту Момбаса. Читаючи книги Хемінгуея, я знав, що він полював у цих місцях, написав про цю країну книгу «Зелені пагорби Африки» та чудову розповідь «Сніги Кіліманджаро». За цією розповіддю в Голлівуді було знято фільм, де головну роль зіграв знаменитий актор Грегорі Пек. У Момбасі, вийшовши в місто і проходячи повз якийсь готель, я побачив на фасаді будівлі табличку з написом англійською мовою, яка повідомляла, що в цьому готелі проживав знаменитий американський письменник Ернест Хемінгуей.
Не знаю, чи сьогодні читають книги Хемінгуея, хоча всі вони є в інтернеті. Я б порадив нашій молоді познайомитись із цим письменником. Тому що він писав не лише про війну, а й про кохання.
Ось така моя відповідь читачці Тетяні Вольській.
Аркадій ХАСІН